За пагорбами

Will Plotner,

(Бюлетень SIGNA № 89)

За пагорбами

Коли я взяв почитати на ніч видання щорічного Бюлетеню SIGNA, я перейнявся ентузіазмом, з яким Денніс Кремб (Dennis Kramb) написав свою статтю про свій візит на З’їзд Сибірських та Видових Ірисів (Siberian Species Convention). Я також там був, і це було прекрасно: просто неймовірні сади, чудова погода та привітні господарі. Зазвичай, коли ви приїжджаєте, на реєстрації вас зустрічають волонтери, а решту дня ви спілкуєтесь з усіма людьми, які захоплені однією і тією ж самою улюбленою справою – ірисами. Протягом нашого першого вечора там ми мали нагоду послухати презентації від Чада Гарріса (Chad Harris), Патріка Спенса (Patrick Spence) та Тома Темберга (Tom Tamberg). Це було справжнім подарунком з їхнього боку презентувати нам свої промови, і час при цьому промайнув напрочуд непомітно. У п’ятницю вранці, після сніданку, ми сіли в автобус та разом з «капітаном» нашого транспорту Анною Мей Міллер (Anna May Miller), що час від часу розважала нас у перервах між спогляданням чудових пейзажів з вікна цікавими розмовами, рушили до садів . Нашою першою зупинкою були сади Ensata Garden, де ми могли не тільки побачити прекрасні іриси, але і піти на екскурсію до Вікторіанського дому, який був збудований ще в 1858 році. Джон Кобл (John Coble) та Боб Бауер (Bob Bauer) проробили фантастичну роботу, відновивши будівлю, і нові кольорові вітражі, які вони встановили, просто не могли залишитися непоміченими. Сади також були незабутніми і не тільки через іриси, що ростуть одразу ж на вході, але і через клумби хост за будівлею. Також нас вразила колекція туй та півоній пана Бауера. Об 11:00 ранку ми вже мали повертатися до автобуса і рушати на обід та суддівство до Джима та Джил Копелендів (Jim & Jill Copelands). Обід в Джима та Джил, зараз не менш відомий, як Велика Жарена Риба ( Big Fish Fry) або Жарена Риба Джима ( Jim’s Fish Fry), бо саме Джим робить там неймовірну роботу: він готує всю цю смакоту. І знову ми опинилися у чудових садах. Джил має дуже цікаві види та гібриди, які вона вивела сама. Після того як всі швиденько пообідали, ми з Джил пішли до ділянки з саджанцями проводити суддівство, де я зробив короткий вступ по правилах оцінювання ірисів, які я виніс для себе з AIS, потім я надав слово Джил, яка розповіла про рослини в її саду та про те, як вона відбирає свої сіянці. Раптом ми помітили, що пробила вже третя година по обіді, тому ми повернулися до автобусу та рушили назад до нашого готелю, де і проходили головні збори Спілки Сибірських Iрисів (SSI) та Спілки Видових Iрисів Північної Америки (SIGNA), а о 19:00 ми повечеряли разом з Келлі Норісом (Kelly Norris), який перед цим виступив з цікавою промовою. У суботу о 9:00 ранку ми прибули до будинку Боба та Джуді Холінгворсів (Bob & Judy Hollingworth). Це був дім над водоспадом з чудовим ландшафтом та садами, збудований у стилі “пагода” за проектом американського архітектора Френка Лойда Райта (Frank Lloyd Wright). За будинком знаходився величезний сад примули з безліччю стежок, якими можна блукати, як у лісі. Боб каже, що Джуді виконує усю роботу в саду сама і в неї це виходить бездоганно. О 10:30 ми вже мали закінчувати цю прекрасну ранкову прогулянку і проїхати ще до ферми Джона і Джин Кауфманів (John & Jean Kauffman) , що займає площу 10 акрів. Хоча ірисами займається Джин, мені більше хотілося розмовляти з Джоном, бо саме він проводить експерименти з використанням гербіцидів при вирощуванні ірисів. Багато з нас також зробили свій певний внесок у його справу, тому з нетерпінням хотілося побачити результати. Він зробив окремі відгороджені ділянки та посадив три різні види ірису на кожній, а потім протестував на них гербіциди. На фото можна побачити, як виглядають найкращі з них. Деякі дуже сильні гербіциди повністю знищили все навколо, в той час як інші дуже гарно впоралися, прибравши бур’яни та залишивши рослини в чудовому стані. Ми спитали Джона, як він контролює розбризкування, і було дуже чемно з його боку показати нам все своє обладнання , дозволивши запозичити в нього багато ідей для домашнього вжитку. Ми пообідали на фермі Кауфманів смачною їжею та снеками. А о 13:30 ми мусили повертатися до автобусу і знову їхати до ферми Холінгворс (Hollingworth), де знаходилась більшість сибірських ірисів та сіянців Боба. Там ми побачили міріади цікавих ірисів , які особисто я не бачив ніколи. Одними з таких були іриси EMILY ANN та JUDY, JUDY, JUDY. Нарешті ми приїхали до готелю, де нас чекав святковий бенкет, на якому нагороди отримали найкращий сибірський ірис JUDY, JUDY, JUDY (мал.5), найкращий видовий SUCHI, а найкращим сіянцем став витвір Джил Копеленд (2006-3). Серед інших нагород , які вручалися майстрам своєї справи того вечора, «Медаль Засновників SIGNA» отримала Джил Копеленд від нашого нового президента Кена Уолкапа ( KEN WALKUP). було мені за честь особисто нагороджувати її, оскільки вона не змогла прихати на з’їзд, щоб отримати свою нагороду тут. Хай вони мені вибачать, але це найкраще фото, яке я міг у себе знайти. Зрештою, я намагався вам якнайкраще все описати.

Переклад Анастасії Погиби та Алли Черногуз