Громадська організація "УКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІРИСУ" 
Сіянець ТВ (фото І.Хороша)
VOHNI YALTY
GLINT
LOONEY
POKEMON
Махровість квіток ірису
Джин Уітт (Jean Witt)
Явище махровості квітки привернуло увагу садівників щонайменше дві тисячі років тому, адже саме махрові троянди зображені на стінах будинків Помпеї. В 2011 році в липневому випуску бюлетеня AIS Майк Ансер (Mike Unser) описав п»ятірку своїх улюблених махрових ірисів. Насправді ж їх існує набагато більше – борідкових і неборідкових. Одні з них були виявлені в дикій природі, інші виросли з насіння, а деяких і взагалі почали виводити спеціально. Багато з них мають привабливий вигляд, в той час, коли інші виглядають доволі бідно та чудернацько. Найкращі з таких ірисів виявляються стабільними і проявляють махровість постійно, в інших ірисів махровість – поодинокий випадок, що трапляється всього лише раз і більше не повторюється. У справжніх махрових ірисів замість одного ряду пелюсток кожна пелюстка в ряду подвоюється. Зазвичай в ірисах фоли дублюються від 3 до 6 або більше (в японських ірисах). Борідкові іриси з шістьма стандартами, без фолів, з подібною до тюльпана формою були занесені до каталогу більше 50 років назад і дуже вплинули на розвиток ірисівництва. Такий культи вар був названий BLUE TULIP (Knocke’64). Махровий ірис-енсата (I.Ensata) привернув увагу японських садівників ще тисячі років назад і відтоді дуже цінується й нині. Прикладом такого махрового ірису, але американської селекції, виступає «ROSE WORLD» (Reid’1988). В іриса «ELECTRIC GLOW» (Aitken’1992) махровість настільки сильно виражена, що дає ефект помпончика. У посібнику AIS для оцінки ірисів використовується поняття 9-ти та 12-ти пелюсткової квітки. Серед борідкових ірисів сорт JAPANESQUE (Farr’1922) є прикладом диплоїду, в якому порушена не лише форма квітки, але і її колір. Високі борідкові махрові іриси ніколи не користувалися такою популярністю, як махрові іриси-енсата (I.Ensata) , але гібридизатори завжди виділяли декілька сортів. В моєму саду виріс гарний блакитний чотирифоловий ірис плоскої форми Бена Хагера «UNFURLED FLAG» (Hager’1982). В один із сезонів він дав квітку привабливої білої форми як у сорту Террі Айткена FROSTY MOONSCAPE (Aiten’2006). В його нинішньому каталозі – це дуже непогана альтернатива японським ірисам в плані форми квітки для кліматичних умов, в яких іриси-енсанта не приживаються або ростуть з великими проблемами. Не всі махрові іриси мають стандартну структуру. Деякі іриси, наприклад, IB LADY DAY (Lankow’1989) іноді, залежно від сезону, виглядають вкрай непривабливо. Мої 4-фолові MTB-сіянці, подібно до квітки трилліума, схожі на 3-фолову квітку. Махрові форми інших неборідкових сортів цінувалися в Японії задовго до своєї появи в Англії та США. Махровий сибірський ірис RIKUGI SAKURA (Ho Shidara by Hager’1988) – це один з них. RIGAMAROLE (Bauer/Cobble’2000) – більш пізній та має ширші пелюстки. Блакитна, біла та плямиста форми ірису-левігата (i.Laevigatae) мають довгу історію в Японії. Сорт ROYAL CARTWHEEL (Reid’1991) – сучасна американська інтродукція. Махровість ірисів проявилася в деяких американських видових ірисах. Наприклад, DOTTIES DOUBLE(Warrell’1983) – махровий ірисі-вірджиніка (I. Virginica), який був знайдений в дикій природі. Ірис- сетоза (I.Setosa), що родом з Аляски, в 1980 зацвів у моєму саду яскравою махровою блакитною квіткою, яка, на жаль, відцвіла не давши насіння. У 2005 році я бачив гарний махровий іриса-тенакс (I.Tenax) на південному заході Вашингтону. В каталозі «Weed’s Garden» Joe Pye зустрічається махрова форма ірису-крістата (I.Cristata) DICK REDFIELD, (Schafer/Sacks’2005), що слугує неабияким вкладом в реєстр квіткових форм даного сорту. У царстві природних рослин не всім так пощастило з махровістю, як садовим рослинам. Найбільш широкодоступним в природі є болотний ірис (I.Pseudacorus), який користується неабияким попитом через сукупність розтріпаних петалоїдів в центрі квітки, що виглядає ще краще, ніж махровість. Кажуть, що в Японії їх найбільше. Я роками збирав приклади, які відніс до категорії «відхилення». У 1994 мої кал-сіби(Call-Sibe) FAR VOYAGER (Witt’1985) зацвіли з шістьма фолами, п’ятьма стандартами та сімома стайлами. HALF MAGIC (Farmer ‘1985) дав квітку з п’ятьма фолами в саду Ебріго (Abrego) в 1994 році, а ірис тихоокеанського узбережжя (I.Californicae) – з чотирма фолами в саду Джо Гіо (J.Ghio) в 1986 році. Я не можу сказати, що цей список махрових ірисів є повним, адже він включає лише ті випадки, які вдалося знайти особисто мені. Відтак, я попрохав наших членів повідомляти, якщо їм траплятимуться махрові форми борідкових ірисів, і ми з радістю включимо їх у список. На перший погляд може здатися, що схильність до махровості – нетрадиційне явище. Але, у будь-якому разі, нам необхідно бути уважнішими.
(скорочений переклад А.Погиби)
P.S. ми приєднуємося до автора статті , публікуємо фото сортів, що процвіли в Україні, та закликаємо ірисівників фіксувати випадки махровості квіток ірису і надсилати нам фото для розміщення на сайті.