Громадська організація "УКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІРИСУ" ШАНОВНІ КОЛЕГИ-ІРИСІВНИКИ!
Минув іще один ірисовий сезон. Сплив іще один рік існування нашої громадської організації – Української Спілки Ірису. Що ж цікавого, дієвого, нового відбулося в житті УСІ? На кінець 2012 року Спілка нараховувала 40 членів і 2 колективні члени. Порівняно з 2011 роком наші ряди виросли і це не може не радувати – охочих приймати участь в заходах УСІ стає щороку все більше. Проведено чергову виставку Високих Борідкових ірисів, що стала уже традиційною і яку з нетерпінням чекали тисячі шанувальників ірисів. Цьогоріч на виставці свої колекції показали 10 членів УСІ з різних регіонів України, де квітування ірису саме було в розпалі. На жаль, не всі змогли показати свої колекції з найкращого боку, оскільки багато кращих сортів в центральних та південних регіонах уже майже закінчили квітування. Важливою подією стала також презентація на виставці колекції сіянців української селекції. Вперше на виставці було проведено суддівство Високих Борідкових ірисів. Більше, ніж в 10 номінаціях командою суддів було визначено кращі експонати та названо прізвища експонентів. Це ще один крок уперед в роботі Спілки , надалі суддівство стане невід»ємним заходом на кожній виставці. Всі переможці в номінаціях були нагороджені дипломами виставки. Черговим етапом знайомства зі світом ірисів став другий з»їзд УСІ. Це була довгоочікувана подія і не було сумнівів, що кожен член Спілки забажає відвідати один із кращих ірисових садів України, де зібрано найновіші сорти ірисів світової селекції. Відгуки про це можна знайти і в Інтернеті, і на сторінках нашого видання. Продовжується робота по реєстрації вітчизняних сортів ірисів та складанню єдиного реєстру сортів ірисів, що вирощуються в садах українських ірисівників. Правда , це викликає немалі труднощі. Оскільки дуже мало колег надсилають свої каталоги для внесення в єдиний реєстр. Що ж, справа добровільна і примусити нікого ми не можемо. Але це і наша спільна справа, адже каталог багато що може сказати про власника колекції. Він має бути абсолютно чітким і грамотним, без всякої самодіяльності: як , наприклад, назва сорту, перекладена з однієї мови на іншу чи, взагалі, незрозуміло звідки взята і т.д. і т. п. І тоді гуляють від каталогу до каталогу, по Інтернету по декілька трактовок одного і того ж сорту, вносячи безлад… Особливо слід бути уважними при складанні своїх каталогів власникам провідних ірисових колекцій, бо саме такі колекції є першоджерелами нових сортів для українських ірисівників. Вперше в 2013 році на маршруті третього з»їзду буде проведено суддівство вітчизняних сортів у грунті. Для цього на окрему конкурсну ділянку висаджено сорти, що їх прислали наші гібридизатори. Така сама ділянка чекає і на маршруті наступного, четвертого, з»їзду. В цьому році мають бути висаджені сорти на маршруті наступного з»їзду, та поки що садити їх немає куди, бо ніхто із ірисівників не зголосився запросити до себе в сад членів УСІ на проведення з»їзду ні в 2015, ні 2016 році… В цьому плані хочеться відзначити , що поряд із серйозними колекціями ТВ- ірисів ми в Україні маємо і чудову колекцію SDB- ірисів, де зібрана велика кількість сортів, багато з яких уже відсутні в інших садах і являються раритетними. Варто було б ознайомитися всім членам Спілки з цією колекцією… Приємно відзначити активність членів Спілки на чергових щорічних Зборах, де підводилися підсумки року і відзначалися недоліки та недоробки Правління. Говорити можна багато і ми , українці, це любимо – у нас усі, хто хоч щось десь робить – погані, роблять не так і не те, що б нам хотілося. А це якраз і заважає нормальній конструктивній роботі. Не варто вибирати скалочку в чужому оці, не помічаючи в своєму товстого поліна. Членство в Спілці – це добровільна посильна допомога, спрямована на рух уперед , на згуртованість дій усіх і кожного з єдиною метою: сприяння розвитку ірисівництва в Україні в цілому і вітчизняного ірисівництва, зокрема. І на цьому шляху, як і скрізь, все гладко бути не може. Хто не помиляється, той нічого не робить. Кожен із нас робить свою роботу не з примусу і ніхто нікому нічого не винен і не повинен. Треба тільки дякувати тим колегам, які докладають зусиль до роботи Спілки і аж ніяк не заважати їм працювати . Кожна розумна ініціатива завжди вітається, якщо вона служить справі. Хочу нагадати, що всю потрібну інформацію про заходи, які проводить наша організація, можна отримати на сайті УСІ, який потроху наповнюється матеріалами, хоча і досить повільно. Але і «Москва не відразу будувалася», не те, що наша громадська організація, де все побудовано лише на добрій волі і безкорисності , де немає жодного примусу і обов»язки є чомусь лише в членів Правління… Тож варто це теж враховувати і бачити не лише калюжу, а й зорі в ній. Хочу нагадати, що не слід плутати сайт УСІ з розважальним контентом. Наш сайт, і про це написано, є офіційною , доступною широкому загалу, сторінкою в Інтернеті, що слугує для доведення потрібної інформації до членів Спілки. Це не є особистий сайт жодного із нас. І він не може бути «цікавим» чи «нецікавим», так як не може бути «цікавим» чи «нецікавим» будь-яке офіційне видання. Інша справа – наш бюлетень. Він просто зобов»язаний бути цікавим. І Правління прикладає чимало зусиль в цьому напрямі. Ми закликаємо всіх небайдужих членів УСІ допомагати нам, присилати свої нариси, статті, цікаві спостереження – все, що пов»язане з ірисівництвом. Як не прикро, але більшість наших ірисівників просто відвідують заходи Спілки. Хотілося б більше ініціативи, конструктивних пропозицій, спрямованих на подолання недоліків і покращення роботи УСІ, започаткування нових рубрик. Дуже добре, що більшість членів Спілки активно відгукуються на прохання заповнити листи Симпозіумів, які показують смаки і уподобання українських ірисівників. Результати опитування , як і наші виставки, показують високий рівень вітчизняних колекцій ірисів, і в цьому плані наші ірисові сади не поступаються кращим садам Європи. На цій приємній ноті залишається побажати всім вітчизняним ірисівникам успіхів у справі подальшого розвитку ірисівництва, а нашим гібридизаторам – якнайкращих сіянців, що в майбутньому стануть сортами, відомими далеко за межами України. Головне – невтомна праця, рух уперед. Дорогу подолає той, хто йде!