Громадська організація "УКРАЇНСЬКА СПІЛКА ІРИСУ"
ЗАКОХАНИЙ В ІРИСИ
Георгій Іванович Родіоненко – неординарна особистість, вчений зі світовим ім»ям, чиї наукові праці перекладені багатьма мовами і являються настільними книгами для тих, хто присвятив себе науковому пізнанню культури Ірису, різноманіттю видових форм і особливостей цих рослин. Все своє довге і плодотворне життя вчений присвятив вивченню і систематиці роду ІРИС. Народився Георгій Іванович 28 березня 1913 року в Персії (Іран) в сім»ї штабс-капітана російської військовї частини, що була командирована захищати резиденцію шаха від курдів. Після революції в Росії сім»я Родіоненко покинула Персію і поселилася в Сухумі. Вищу освіту майбутній вчений здобував в Сухумському інституті субтропічних культур. Під час Великої Вітчизняної війни Георгій Іванович був важко поранений в бою і після лікування носив протез та користувався костилями. Він повернувся до Петербурга, де продовжив роботу по відродженню ботанічного саду, пізніше очоливши його. Беззмінним директором ботанічного саду Родіоненко був більше сорока років. І весь цей час вчений просвятив роботі над класифікацією і систематикою роду Ірис. Ніщо не могло зупинити вченого. Незважаючи на свій стан, Георгій Іванович активно організовує і стає учасником експедицій у найвіддаленіші куточки Росії і закордону, де ростуть рідкісні види ірисів, вивчаючи їх в природному середовищі. Ці експедиції були вкрай виснажливими. Адже, як згадує вчений, багато видів ірисів, особливо рідкісних, ростуть високо в горах в важкодоступних місцях. Не раз на Кавказі доводилося зустрічатися не лише зі зміями, але і з ведмедями. Та це не зупиняло вченого в досягненні мети. Всі свої спостереження, дослідження Георгій Іванович ретельно записує, узагальнює, робить наукові висновки і відкриття. Для наукових потреб він закладає в ботанічному саду ірисарій, де збирає велику колекцію сортових і видових ірисів як борідкових, так і неборідкових, а також цибулинних ( ксифіумів) , займається акліматизацією в умовах Петербургу видів південніших широт. Зокрема, він багато займається введенням у культуру диких видів ірисів Спуріа та Енсата.
В ірисарії ботанічного саду ім. Комарова (2006 рік)
Більше 50 років свого яскравого життя Георгій Іванович віддав вивченню Ірису, результати своєї праці він виклав у монографії «РОД ИРИС», що побачила світ у 1961 році. Матеріали, викладені там, викликали величезне зацікавлення серед вчених-ботаніків світу. Монографія була відразу перекладена англійською мовою. Особливо високо оцінили книгу члени Британської Спілки Ірисівників, які обрали Георгія Івановича своїм Почесним членом. В знак визнання заслуг вченого Британська Спілка Ірисівників присудила свою найвищу нагороду за дослідження роду Ірис – Медаль Пам»яті Майкла Фостера за номером один саме доктору Родіоненко. Пізніше під редакцією Георгія Івановича вийшла іще одна унікальна на той час книга «Ирисы» – альбом з кольоровими фото сортових і видових ірисів та науково-популярним описом різних видів ірисів. З невеликими доповненнями ця книга перевидавалася ще двічі. Кожен ірисівник, що поважає себе, з задоволенням читає і перечитує цю книгу, де в доступній і популярній формі викладено основи ірисівництва, де можна знайти відповіді чи не на всі питання, що стосуються вирощування різних видів ірисів, гібридизаційної та селекційної роботи, перспектив ірисівництва. Особливу увагу в своїй роботі з ірисами Родіоненко приділяв акліматизації різних видів ірисів, введенню їх в культуру, використання високодекоративних диких ірисів в ландшафтному дизайні, в озелененні міст. З його легкої руки ми зараз милуємося в своїх садах прекрасними сортами і. Спуріа «Ленкорань», «Молдова», «Фрігія», та і. Енсата, що відібрані з природи. Вклад Георгія Івановича в науку важко переоцінити. За кордоном його лагідно називають «доктор Ірис», виказуючи цим глибоку повагу до вченого, віддаючи данину заслугам перед світовою ботанічною наукою. На сьогодні Родіоненко – найвідоміший знавець Ірисових. Його особливі заслуги відмічені і Американською Спілкою Ірису. Вчениму вручена вища нагорода АІС – медаль в честь селекціонера і громадського діяча Америки Беатріс Варбуртон.
Незважаючи на свій похилий вік , Георгій Іванович приходив до свого ірисарію, щоб надати консультацію своїм учням… (2006 рік)
Він до останніх днів свого життя користувався неабиякою повагою і авторитетом в наукових колах, брав посильну участь в міжнародних Симпозіумах і Конференціях, надсилав свої вітання учасникам всіляких заходів, що присвячені Ірису. До речі, в 2006 році відбулася і наша зустріч з відомим вченим на території ірисарію ботанічного саду ім. Комарова в Петербурзі.
Георгій Іванович дуже цікаво, хоч і було обмаль часу, розповів про улюблені іриси, про своїх учнів із України та про українські корені свого прізвища. З великою повагою поставився він до наших планів щодо об»єднання українських ірисівників в громадську організацію та створення колекції видових ірисів, до наших планів щодо інтродукції видів ірисів , які не ростуть на території України і поширення найдекоративніших із них у майбутньому в садах українських ірисівників. Головним чином, ішлося про дуже унікальний і рідкісний вид – і. Онкоциклюс. Георгій Іванович дав адреси своїх друзів із Грузії та Ізраїлю, що займаються цими ірисами і порадив все-таки спробувати виростити ці іриси в Україні, оскільки клімат наш має бути сприятливий для цього. Пізніше вчений надіслав повний текст своєї статті, присвяченої ірисам –онкоциклам, яка в скороченому варіанті була надрукована в одному з російських журналів з квітникарства, а також невеликий лист, де він власноруч написав щирі побажання успіхів українським ірисівникам на ниві ірисівництва. Приємні враження від зустрічі з найвідомішим вченим-ірисівником залишилися у мене назавжди. Хочеться , щоб і українські ірисівники послідовно розвивали і втілювали в життя ідеї і настанови «ДОКТОРА ІРИСА», перетворивши Україну в провідний центр європейського ірисівництва.
Алла Черногуз, Українська Спілка Ірису.